Випадок з нашої роботи

В  одному з селищ на лінії розмежування живе жінка, будемо називати її Олена (ім’я ми, звісно, змінили). Олена пережила чимало випробувань, добре знається на тому, як за звуком розпізнати з якої зброї йде обстріл, як поводити себе, якщо той обстріл захопив зненацька, коли йдеш по вулиці та до бомбосховища далеченько бігти….

На момент, коли  Олена звернулась до Маріупольської Асоціації Жінок “Берегиня”, вона була  у відчаї. Жінці  здавалось, що життя її несеться як з крутого пагорба вниз, та вже ніколи не налагодиться.

Свого часу зустріла вона своє кохання, вийшла заміж та народила дитину. Олена  чотири роки жила з сином та чоловіком у будинку його батьків. Чоловік працював водієм, тому часто не бував вдома через відрядження. 

Жінка працювала та займалась господарством – і на городі, і прибрати, і приготувати їжу на всю родину. Батьки чоловіка майже не допомагали, бо були переконані, якщо «взяли в дім» невістку то вона повинна їм догоджати. До батьків молодого часто приходили гості, та кожного разу випивали. Жінці  доводилось готувати і прибирати  ще й за ними. “Чоловік теж пив, нечасто, але любив  ”відпочити” – згадує Олена. Коли випивав, ставав агресивним, ревнував. Жінка заспокоювала себе, думала що треба перетерпіти. Сподівалась, що все якось само мине, налагодиться.  До того ж вона не хотіла повертатися до батьків – ті жили в будинку зовсім без умов для нормального проживання та не підтримували її в бажанні піти від чоловіка. “Всі терплять, і ти терпи” – казала її мати. Але, коли ситуація в сім’ї стала нестерпною через агресію  і насилля не тільки в бік жінки, але й малого сина, Олена прийняла рішення йти від чоловіка. Батьки з небажанням, але прийняли їх у свій дім. Чоловік зовсім перестав допомагати грошима.  Щоб хоч якось налагодити побут в домі своїх батьків Олена вимушена була взяти гроші в кредит у банку. Потроху налаштовувала умови більш придатні для існування  себе та дитини. Потроху віддавала гроші банку. 

Аж тут настав буремний 2014. На нашу землю прийшла війна. Багато випробувань випало тоді на їх долю. Спочатку жінка втратила роботу. Виживали завдяки городу та пенсії батьків. Майже щоденні обстріли, по декілька тижнів без електрики, забиті фанерою вікна та ночівля в підвалі. Жінка на початку бойових дій ще намагалась вияснити, куди сплатити останній платіж – а він лишився вже в сумі  300 гривень, але відповіді на своє питання вона так і не знайшла. Та й не до того всім тоді було.

І ось, коли життя стало поступово налагоджуватися – обстрілів в їх селищі поменшало,  пощастило знайти роботу, Олена мала вже відносну фінансову незалежність від батьків, як грім серед  ясного неба, наприкінці 2019 року, зателефонували  колектори. Вони почали вимагати  суму боргу за несплачений кредит. Звісно, сума була вже не 300 гривень. За ці роки сума зросла навіть більш ніж в 100 разів. При цьому установа, представник якої вимагав сплати грошей, жінці  знайома не була. Колектори телефонували майже щодня, бувало і вночі, погрожували їй та шантажували безпекою дитини. Жінка була в розпачі. Емоційний стан її був на межі зриву.

В цей момент  на очі  Олені трапилась об’ява, яку розмістила команда Маріупольської Асоціації Жінок “Берегиня” в населеному пункті, де мешкає жінка – про надання безоплатних юридичних, медичних та психологічних послуг.  Вона зателефонувала фахівцям команди, майже не маючи надії, бо чула багато історій про такі ситуації, які не мали гарного фіналу. Сума, яку їй потрібно було сплатити, була непідйомною. Звісно ж, про те, щоб оплатити послуги адвоката, вона навіть мріяти не могла.

Проблемою Олени зайнялись фахівці Маріупольської Асоціації Жінок “Берегиня” – кейс менеджер та юристка.  Було виявлено, що  звернення до суду про стягнення  боргу з Олени взагалі не було. Банк передав свої вимоги третій особі, яка звернулась з заявою до нотаріуса про здійснення виконавчого напису (процедура стягнення без судового розгляду).

Адвокатським супроводом справи Олени зайнялась Ірина Бірюкова Було негайно складене клопотання до  районного суду м. Маріуполя . Також був підготовлений пакет документів до суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 

Олена зрозуміла, що вона вже не сам на сам зі своєю бідою. Є люди, які можуть їй допомогти. 

Судовий супровід здійснювався протягом тривалого часу. Жінка живе на лінії розмежування та працює повний робочий день. Через це вона не могла бути присутньою на всіх судових засіданнях, які проходили по цій справі. Тому судові засідання проходили з супроводом адвоката, яка знайомилась з матеріалами справи,  робила клопотання про витребування доказів та інше.

Історія має щасливий фінал.

16 квітня 2020 року позов жінки був задоволений в повному обсязіПісля вступу його в законну силу, вона вже може не перейматися, що з неї будуть вимагати шалені гроші. Припинились телефонні дзвінки колекторів. Олена  перестала вдень та вночі боятися за себе та свою дитину. Жінка залишилась дуже вдячна всій команді Маріупольської Асоціації Жінок “Берегиня”, яка допомогла їй  в скрутний час і повернула впевненість та надію на щасливе майбутнє.  

Якщо Ви, або Ваші близькі та знайомі зіткнулись з проблемою, пов’язаною з випадками насилля, порушення безпеки та гідності не мовчіть та не гайте часу. Звертайтесь до фахівців Маріупольської Асоціації Жінок “Берегиня”- Вам обов’язково допоможуть!