Інтерв’ю: жінки про насильство

Сьогодні, в день коли вся міжнародна спільнота відзначає Міжнародний дня боротьби з насильством щодо жінок, ми вирішили поділитись з вами як бачать ситуацію з домашнім насиллям в Україні жінки, що живуть впритул до лінії розмежування. Дівчата розповіли нам про те, якою є ситуація з домашнім насиллям в країні – на їх думку, та як на цю ситуацію вплинула пандемія, пов’язана з COVID-19.


Марина

Домашнє насилля в Україні, на жаль, є. Але воно здебільшого замовчується. Насилля ще треба ідентифікувати. Адже насилля не тільки фізичне – в когось воно психологічне, в когось економічне. Якщо насилля суто психологічне, то не кожна жінка навіть розуміє що воно присутнє в родині. Ну сваряться з чоловіком, ну присіпується він  до кожного її кроку. Не кожна жінка піде кудись скаржитися. Одна не скаржиться, бо не знає своїх прав, інша не знає куди йти, до кого звертатись. Буває, стикаєшся з таким – зі сторони ти бачиш, що в цій сім’ї є проблема, а допомоги не просять. І ти  не знаєш як правильно зробити – втручатися чи ні. Та навіть якщо ти втрутишся та допоможеш, не факт що через деякий час ситуація не повториться. Чоловік вибачиться,  а дружина вибачить. І так по колу протягом довгих років. Такі вже стереотипи в нашому суспільстві.

Ситуація у зв’язку з коронавірусом, на жаль, погіршилась. Коли люди довгий час знаходяться в замкненому просторі у них взагалі все загострюється. А в тому випадку коли друга половина – тиран, то це загострюється щ більше. 


Ірина

Я гадаю, що домашнє насилля як в Україні так і в світі в цілому, воно як було так і є. Але ж на мою думку насилля як гендерно зумовлене так і просто насилля, його потрібно викорінювати з нашого суспільства всіма можливими методами.  Я вважаю, що потрібно лікувати людей, які піддають насиллю своїх рідних, близьких –   бо це нездорові люди, нездорові  відносини. Потрібно максимально уникати таких людей, не допускати їх в своє життя. Жінки, які потерпають від домашнього насилля завжди залякані, тож мало хто наважується розказати про такі випадки. Але я вважаю, що якщо стосунки не здорові, то такі стосунки потрібно розривати, не терпіти ні в якому разі.

Сидіння через карантин в чотирьох стінах, на мою думку,  погіршує ситуацію. Я гадаю, що чим більше людина, яка здатна чинити насилля, знаходиться в зачиненому просторі зі своєю сім’єю, тим більше вона буде чинити це насилля. 


Світлана

Проблема домашнього насилля в Україні звісно  існує, але, в основному, ці випадки замовчуються. Люди не бажають своє “сміття” виносити з хати.

Мені здається, що чим більше люди сидять в дома, тим більше їм це набридає. До карантину люди мали змогу ходити на роботу, кудись сходити вихідними. А зараз в багатьох родинах змінилась економічна ситуація, це в свою чергу призводить до нервової напруги, яка може переходити в насилля. У людей стало більше претензій одне до одного. І, цілком можливо, що випадків домашнього насилля у зв’язку з цим стало більше за зачиненими дверима. 


Лідія

Я думаю, що домашнє насилля присутнє в українських сім’ях. В деяких регіонах в більшому ступені, в деяких в меншому. Я знаю, що є жінки, яких б’ють чоловіки(особливо якщо вип’ють). Але вони не викликають поліцію, не звертаються по допомогу. Комусь соромно, хтось боїться. Дехто каже – як я потім додому піду. Жінки знають – навіть якщо чоловіка заберуть до поліції, то через декілька днів він повернеться додому, і ситуація стане тільки гірше. Деякі терплять насилля через безвихідь – їм просто нема куди піти.

У зв’язку з ситуацією з коронавірусом багато хто залишився вдома. Робити нема чого, ходити нема куди – деякі чоловіки починають зловживати алкоголем. А це, в свою чергу призводить до сварок та може навіть доходити до насилля.


Ольга

Ситуація з домашнім насиллям в країні наразі, м’яко кажучи, не дуже хороша. У зв’язку з війною, з тривалим збройним конфліктом є випадки (про які я знаю) як з боку цивільних так і з боку воєнних . Багато в сім’ях конфліктів на політичному підгрунті, які закінчуються випадками насилля. 

Через карантин люди в основному вимушені сидіти вдома, зайняті лише один одним. Піти  нема куди. Тож бувають і сварки, і скандали. Діти не ходять в школу і садочок, тож можуть виникати конфлікти ще й через це – заважають людям діти, які постійно знаходяться вдома. Чоловік набрид дружині чи навпаки – знову конфлікти. Багато жінок вже не можуть мовчати і намагаються поділитись своєю бідою, відкрити свою душу людині, якій вони довіряють. Але є й такі, що замовчують випадки насилля, а якщо й діляться з кимось, то так, щоб ця інформація нікуди не вийшла.


Наталія

На жаль, проблема існує, і існує вона не тільки в Україні. У зв’язку з тим, що в нас тривалий час йде війна, а ми знаходимось на лінії розмежування, ситуація з домашнім насиллям за останні п’ять–шість років суттєво погіршилась. Посилився рівень нервової напруги в нашого населення, психологічне здоров’я погіршується. Не дивлячись на те, що в нас є психологічна підтримка від громадських організацій, все одно ситуація непроста. Той, хто сильніше завжди буде пригнічувати того, хто слабше. Якось потрібно самовпевнюватись, а по іншому деякі не вміють. Багато хто зараз лишився без роботи, економічна ситуація в сім’ях погіршилась. Нестача коштів впливає на добробут родин  –  звідси і конфлікти. 


Тож, як ми бачимо з невеличких інтерв’ю з жінками, ситуація в Україні з насиллям все ще складна. Складна через те, що жінки не знають своїх прав. Складна через те, що дівчата бояться кудись звертатися через зневіру в нашу правоохоронну систему. Але дуже тішить той факт, що про проблему знають і про це розмовляють. А значить є шанс, що люди не пройдуть мимо чиєїсь особистої біди. Бо просити по допомогу вкрай складно. Простягнути руку допомоги – набагато легше!